Для того, щоб доторкнутися до таємниці середньовічної церкви через статуї, скло та реліквії, ідеально підійде Шартрський собор у Франції, який знаходиться всього за годину їзди на поїзді від Парижа. Високий готичний собор, що є центром міста Шартр, якимось чином передає дух 13-го століття – так званої епохи віри – у 21-му столітті.
У 876 році церква – офіційно катедра Нотр-Дам де Шартр, на честь “Шартрської Богоматері” – придбала розірване покривало, яке, як вважається, було надягнуте на Марію, коли вона народила Ісуса. Популярність Діви Марії в ті часи була величезною, і Шартр, маленьке містечко з населенням 10 000 чоловік і надзвичайно цінною реліквією, опинився в центрі уваги як головна зупинка на шляху паломників.
Потім, у 1194 році, пожежа знищила стару церкву. Боялися, що заповітну завісу втрачено. Але ось, через кілька днів городяни знайшли її чудесним чином неушкодженою. Церковні служителі і жителі міста витлумачили це як знак того, що Марія бажає побудувати нову церкву. Жителі Шартра працювали, як божевільні, щоб звести цей грандіозний собор, паломники з дарами приходили, як ніколи раніше, і церква, яку ми бачимо сьогодні, була завершена через 70 років. Це дивовижно, якщо врахувати, що інші готичні собори (наприклад, паризький Нотр-Дам) будувалися століттями. Ця напрочуд швидка робота призвела до високо оціненої єдності архітектури, скульптури та вітражів, зберігаючи відносний знімок того часу.
Фрагмент шанованого покривала Марії все ще виставлений в соборі, він зберігається в золотій рамі – подалі від світла і за куленепробивним склом. Але сьогодні собор найбільш відомий своїми вітражами і статуями. Разом вітражі та статуї, створені для натхнення неписьменних середньовічних мас, розповідають всю християнську історію. У “Шартрській книзі”, як дехто прозвав церкву, текст – це скульптура і вікна, а палітурка – це архітектура.
Готичні архітектори навчилися створювати опорний каркас з колонами, стрілчастими арками і контрфорсами, так що стіни більше не повинні були підтримувати важку кам’яну стелю, а могли вільно утримувати вікна. А завдяки своїй величезній наві – понад 400 футів завдовжки і найширшій у Франції – Шартр має багато місця для вікон. Собор містить найбільшу у світі колекцію середньовічних вітражів, що збереглася до наших днів, з понад 150 вікнами 13-го століття. Містичне світло, що лилося крізь ці вікна, спонукало до медитації та молитви. Хоча відвідувачі церкви в середньовіччі могли бути неписьменними, вони вільно розуміли багатий символізм вікон, і це наповнювало їхнє життя надією.
Як пояснюють історики, вікна на темній північній стороні собору мають старозавітні сюжети – очікування світла Христового пришестя. А вікна на світлішій південній стороні ілюструють добру новину Нового Заповіту. Читайте вікна Шартрського замку в середньовічному стилі: знизу вгору. Вікно біля входу до вежі розповідає історію Ноя і потопу. У нижньому діаманті Бог говорить Ною, що знищить землю. На наступних панелях зображено, як Ной будує ковчег, завантажує тварин, як хвилі накривають землю і топлять нечестивців, а також як Ной випускає голуба. У верхній частині зображена веселка, що символізує Божу обіцянку ніколи не повторювати потопу.
Ззовні статуї на південному ґанку показують перемоги християнства над переслідуваннями. На центральних дверях Ісус піднімає руку в благословенні, розтоптуючи ногами дракона і лева – символи зла. Під Христом відбувається суд над душами, праведними з одного боку, і нечестивими, які кидаються у вогняну пащу пекла, з іншого.
З настанням темряви все змінюється. У 13-14 століттях чудові готичні фасади європейських церков були сміливо розмальовані. Нічне звуко-світлове шоу “Шартр у світлі” (проходить з квітня по вересень) допомагає відтворити, як могли б виглядати фасади собору з барвистою скульптурою. Світлова доріжка веде до двох десятків “сценографій” по всьому місту.
Вдень чи вночі, паломництво до Шартра залишать будь-кого враженим шпилями собору та вітражами – і враженим відданістю його середньовічних віруючих.